вранці загадали таку, що вимагає більш таланту, ніж я на те здібен.
— Прошу, сідайте, льорде Генрі. Чи не хочете ви сказати, що вам самому щось надзвичайне трапилось, відколи ви приїхали до Льондону?
— Нічого такого особливого, містер Гольмс; це мусить бути якийсь жарт: оцей лист, — коли це можна назвати листом, я дістав його сьогодні вранці.
Він поклав на стіл конверту, над якою ми всі нахилились. То була звичайна, дешева, сірого кольору конверта, адреса »Льорд Генрі Баскервіль, готель Нортумберлянд« була писана незручною рукою, штемпель »Чарінґ-Кросс, Льондон«, і вчорашня дата на поштовій марці.
— Хто знав, що ви спинитеся в цьому готелі? — Спитав Гольмс, гостро глянувши на гостя.
— Ніхто не міг знати. Ми вибрали цей готель уже, як зустрілися з дром Мортімером.
— Але Др. Мортімер, без сумніву, вже був спинився в тому готелі?
— Ні, я пробував досі у знайомого, —
4*
51
