Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/44

Цю сторінку схвалено

закашлявся. Крізь дим я ледве розгледів неясну постать Гольмса: в халаті, з глиняною люлькою в зубах, він сидів, зібгавшись у кріслі. Кілька звоїв паперу лежало навколо нього.

— Простудились, чи що, Ватсоне?

— Ні, це ця отруйна атмосфера.

— Здається, що, справді за густа, я тепер завважив, як ви сказали.

— Густа?! Неможлива!

— Тоді одчиніть вікно. Як бачу, ви цілий день були у клюбі.

— Звідки ви…

— Хиба неправда?

— Цілком правда, але звідки ви…

Він засміявся з мого здивованого виразу.

— Ви виглядаєте таким свіжим, Ватсоне: капелюх вилискується, чоботи теж, а тимчасом надворі дощ і болото. Очевидячки, ви сиділи цілий день у хаті. В вас немає близьких людей, де б ви могли бути, де б же тоді ви сиділи цілий день, хіба ж не очевидно?

— Справді, що очевидно.

— Світ повен очевидних річей, яких ніхто

45