В кінці листопада, темного туманного вечора, сиділи ми, Гольмс і я, в нас дома. Вогонь палахкотів у печі. Гольмс був в чудовому настрою, і я навів розмову на подробиці Баскервільської таємниці. Льорд Генрі і доктор Мортімер, які були в Льондоні, збіраючись у далеку подоріж, заходили до нас того самого дня, так що розмова про цю справу насунулася сама собою.
— Цілий хід подій, із погляду чоловіка, який називав себе Степльтоном, був простий і ясний, хоч нам, що зпочатку не мали змоги знати про мотиви, які ним кермували, і довідувались тільки вривками, все здавалось надзвичайно складним. Я мав дві розмови з панею Степльтон, і все мені тепер таке зрозуміле, що здається, нічого не лишається більш, неясного. Ви знайете замітки в цій справі під літерою Б. в катальозі.
— Може ви дасте мені з памяти нарис подій.
— Розуміється, хоч не можу заприсягти, що всі факти вдержались у голові.
266
