очах, коли не помиляюсь, є щось чортівське. Я в'являв собі його більшим і дужчим чоловіком.
— Ідентичність портрета не підлягає сумнівові, бо й рік 1647, і імя його видко ззаду на полотні.
Гольмс не сказав більш нічого, але портрет грішника з давніх часів, здавалось, притягав до себе його очі, бо він раз-у-раз дивився на нього під час вечері. Тільки згодом, коли льорд Генрі пішов до своєї кімнати, то Шерльок Гольмс пояснив мені причину й хід своїх думок. Ми вернулись до бенкетової салі й, освітивши свічкою старий портрет на стіні, він спитав:
— Помічаєте щонебудь?
Я дивився на широкий капелюх із пером, на довгі кучері й білий комір із мережива та суворе подовгасте обличчя. Вираз його не був брутальний, але воно було різьке, суворе й жорстоке, з тісно стуленими тонкими губами й холодним властилюбним поглядом.
— Чи скидається на кого з ваших знайомих?
235
