Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/219

Цю сторінку схвалено

один — з боку ліворуч. З цього боку положистий горб кінчався прямовісною скелею, що стреміла над балкою, заваленою камінням; на дні її лежало щось чорне якоїсь дивної форми. Коли ми підбігли, неясна форма приняла більш певні контури. Це була людина, що лежала ниць, голова підігнулась якимсь страшним неможливим кутом, спина зігнулась, і ціле тіло зобгалось, наче людина ця збіралася перекинутись по через голову. Так неймовірна була ця поза, що я в першій хвилині не усвідомив собі, що той стогін, який нас привів, був останнім, більш ні згука не було чути від темної фіґури. Гольмс нахилився і поклав на неї руку, але одскочив із викриком переляку. Засвітивши сірник, ми побачили, що пальці його були в крови, а від розторощеного черепа людини помалу розпливалася чорно-червона калюжа. В блимкоті світла від сірника ми побачили ще щось таке, від чого ми обидва ледве не зімліли: перед нами було тіло льорда Генрі Баскервіля.

Ні я, ні Гольмс не могли забути того рудого американського костюму з товстого волохатого сукна, в якому він був того ранку,

218