ніяк не можучи зрозуміти, що таке сталося. Нарешті, отямившись, зміркували, яка пригода мала трапитись на степу. Одразу все заворушилось, одні гукали за пістолями, другі за кіньми, дехто ще вина хотів. Коли вже зовсім прийшли до памяти, то всі, скільки їх було, тринацять чоловік, посідали на коней і погналися слідом. Місяць над ними світив ясно, і вони швидко гнали в тім напрямі, куди мала бігти дівчина, як тікала до дому в напрямі на Лафтер.
»Пробігши, може, милю або дві, зустріли пастуха на степу і закричали до нього, чи не бачив він мисливця з хортами. Той, як оповідає переказ, був майже непритомний від страху, не міг і слова скласти докупи, та, нарешті, таки спромігся сказати, що, справді, бачив і нещасну дівчину і хортів за її слідом. »Але я бачив іще щось, бо Гуґо Баскервіль пролетів повз мене на своїй вороній кобилі, а слідом за ним гнався такий пекельний пес, що нехай мене Бог боронить, щоб коли за мною такий біг.«
»Пяні паничі, вилаявши пастуха, полетіли далі. Але незабаром мороз їм пішов поза шкуру: до них долетів кінський тупіт, повз
22
