— Доброго здоровля, льорде Генрі! Щасливо прибути до Баскервільського замку!
З тіни ганку виринув високий чоловік і кинувся відчиняти дверці екіпажу. Жіноча постать вималювалась сілуетом на жовтім світлі сіней; вона вийшла й допомагала здіймати наш баґаж.
— Ви нічого не маєте проти того, що я поїду просто додому? — сказав Др. Мортімер. — Моя жінка чекає мене.
— Але ж зостаньтесь, пообідаєте з нами.
— Ні, я мушу їхати; мене, певне, чекає праця. Я б лишився, щоб показати вам будинок, але Барімор зробить це краще за мене. До побачення, і не вагайтесь послати за мною, вдень, чи вночі, коли я можу бути вам потрібний.
Гуркіт коліс завмер в кінці алєї; ми з льордом Генрі повернули до сіней, і двері важко зачинились за нами. Ми опинились у прегарнім покою, великім і високім, прикрашенім величезними сволоками з темного старого дуба. В великому старовинному комині за високими залізними ґратами тріщав і палав вогонь. Ми з льордом Генрі почали
101
