моя сестра, доктор Ройльот рано пішов до свого покою, однак не поклався, бо незабаром Юлія відчула запах індійських сигар, яких він звичайно палив. Той запах непокоїв її і сестра прийшла до мене; якийсь час ми розмовляли про її одружіння. По одинайцятій годині вона встала, щоби іти до себе, але затрималася в дверях, питаючи:
— Чи не чула ти, Гелено, ніколи свисту серед ночі?
— Ніколи — відповіла сестра.
— Припускаю, що ти в сплячому стані не моглаби свистати? Чи не так?
— Очевидно, але через що ти питаєш?
— Тому, що останніми ночами чула коло третьої над ранком виразний тихий свист. Я сплю дуже легко і то мене збудило. Не можу зрозуміти звідки він походить чи з сусіднього покою чи від травника перед вікнами? Отже хочу знати чи і ти чула сей свист?
— Ні. Певно то сі кляті цигане, що блукають по парку.
— Може бути. Однак коли сей звук їде з травника, то я дивуюся через що ти його не чула.
— Бо я не сплю так легко, як ти.
— Ну, то менше з тим зрештою — додала сестра, посміхаючись, і вийшла, а за хвильку я почула, що вона замкнула двері на ключ.
— Перепрошаю — сказав Хольмс — чи ви завше замикаєте на ключ двері від спальні.
— Завше.
— А через що власне?
— Здається мені, що я вже згадувала, що
