Сторінка:Конан Дойль. Пестра стяжка (Львів, 1924).djvu/5

Цю сторінку схвалено

Вонаж дала мені і вашу адресу. Ах, пане, чи зможете ви і мені допомогти, чи зможете принаймні кинути хоч трохи світла в ту темряву, що мене оточує? Зараз я не моглаби вас винагородити, але за місяць чи за два, я одружуся і буду розпоряжатися своїм майном, а тоді ви переконаєтеся, що я вмію бути вдячною.

Хольмс підійшов до бюрка, взяв нотатник і подивився.

— Феринтош — сказав він. — Ах! так, вже згадав, там ходило о діядему з опалями. Здається мені, що се було ще не за твоїх часів, Ватсоне. Запевняю вас, пані, що охоче візьмуся за вашу справу, як свого часу взявся за справу вашої приятельки. Не будемо говорити за гонорар; моя професія сама в собі носить нагороду. Прошу вас звернути мені тільки видатки, які я понесу, і то тоді, коли вам буде догідно. А зараз прошу ласкаво оповісти цілу свою справу, не опускаючи жадної подробиці, що моглаби служити до вияснення справи.

На жаль — відповіла гостя — моє становище дуже тяжке як раз тому, що мої побоювання не узасаднені, а мої підозріння спираються на такі слабкі підстави, що навіть той, від якого я маю право вимагати помочі і поради, уважає їх за маячення нервової жінки. Справді він того не говорить, але я се ясно бачу з його потішаючих відповідей, з його поглядів повних співчуття. Однак мені було сказано про вас, пане Хольмсе, що ви вмієте читати в глибині людського серця, може хоч ви дасте мені раду як усунути грізну небезпеку.

— Я вже цілий перемінився в слух.