— Зі страху, пане Хольмсе, сказала би навіть з переляку.
При сих словах піднесла вуальку і ми спостерігли, що справді вона була в стані надзвичайного хвилювання: лице її запало, скіра була смертельно бліда, очі стрівожені. Виглядала на жінку років трийцяти, але волося її передчасно посивішало, в цілій постаті був помітний упадок сил і втома. Шерльок спостеріг все те відразу, з одного погляду.
— Най пані не боїться, — сказав він прихильно, дотинаючи рівночасно рукою її плеча — ми все швидко зясуємо, я переконаний того. Мені здається, що пані приїхала залізницею
— Хиба ви знаєте мене?
— Ні, але бачу білет з поворотом в вашій лівій рукавичці. Ви виїхали з дому рано і їхали до стації довший час американом по лихій дорозі.
Жінка здрігнулася і зі здивованням подивилась на мого товариша.
— В сьому нема жадної таємниці, люба пані — сказав Хольмс з усміхом. — Лівий рукав вашого жакета забруджений в семи місцях; знаки сі ще свіжі: тільки американ може так заляпати, особливо коли сидишь з лівої сторони фірмана.
— Не знаю вашої методи виводів, але ви відгадали. Покинула дім перед шестою, прибула до Лєдергеда в двайцять на сему, а до Ватерльоо — першим потягом. Довше я не витримаю, збожеволію, коли то не скінчиться. За вас, пане Хольмсе, я чула багато від пані Феринтош, якій ви помогли в тяжкій справі.
