— Отже скажіть, на милость Божу, що спричинило смерть моєї сестри?
— Хочу мати певнійші доводи, а потім вже скажу.
— Може ви мені принаймні скажете, чи маю я слушність, припускаючи, що сестра вмерла з переляку.
— Не думаю і припускаю що причина більше реальна. А тепер ми з вами мусимо розлучитися, бо наколиб доктор Ройльот вернув і застав нас тут, всі наші зусилля зійшлиби на нівець.
Ми легко дістали в заїзді „Під короною“ два покої на першому поверсі; з вікон сих покоїв було видно браму садиби Стоок Морен і замешкане крило будинку. Під вечір ми побачили як вертав Ройльот. За кілька хвиль потім світло, яке заблищало між деревами, показало нам, що, власник старого замка вже був в однім з покоїв.
Довкола нас залягла темрява.
— Знаєш що, Ватсоне — відізвався нагло Хольмс — я дуже вагаюсь, чи брати тебе з собою сією ніччю. Ся виправа заповідається дуже небезпечною.
— Чи можу бути тобі корисним?
— Більше, як тільки корисним.
— Тоді я йду разом.
— Дуже тобі дякую.
— Ти згадав про небезпеку. Очевидно тобі пощастило зібрати більше вказівок, як мені.
— Ні, але думаю, що я більше застановлявся. Те, що я бачив, бачив і ти рівнож.
— Я нічого не спостеріг гідного уваги, опріч шнурка від дзвінка і то не можу зрозуміти яку він має ціль?
