біля якого воно стояло. Зрештою взяв шнурок від дзвінка і потягнув.
— А се що! фальшивий?
— Хиба не дзвонить?
— Ні, він навіть не примоцований до дроту. О! се вже починає мене цікавити. Дивіться дзвінок причеплено да гачка, тут же над вентилятором.
— То дивна річ ! Ніколи сього не зауважала.
— Цікаво, цікаво! — буркнув Хольмс, потягаючи за шнурок. — В сьому покою є дуже дивні речі. Наприклад, що за ідіот архитект, що зробив вентилятор в стіні поміж двома покоями, коли мусів його помістити у зовнішньому мурі?
— Сей вентилятор є також новий — відповіла панна Стоонер.
— А саме як новий, менше більше з того часу як шнур від дзвінка? — спитав Хольмс.
— Так, се було зроблено тоді, коли провадились ріжні дрібні реперації.
— Цікаві були ті роботи; шнур від неіснуючого дзвінка і вентилятор, не відсвіжуючий повітря. Прошу вас дозволити оглянути сусідній покій.
Кімната доктора Грімсбі Ройльот'а була більшою від тієї, що занимала його пасербиця; умеблювання було також дуже невибагливе. Залізне ліжко, полиця повна книжок, переважно наукових, фотель коло ліжка, деревляне крісло під стінкою, круглий стіл і велика скриня були головними предметами меблів. Хольмс повільно обійшов покій, оглядаючи кожду річ дуже уважно.
