миться — сказав Хольмс. В кількох словах він оповів про візиту доктора. Панна Стоонер зблідла як хустка.
— Боже мій! Значить він стежив за мною.
— Очевидно.
— Коли він такий мудрий, то я ніде не можу бути безпечною. Що він скаже, як верне?
— Нехай однак він пильно уважає, бо може натрапити на ще мудрійшого. Сеї ночі ви мусите зачинити двері від свого покою на ключ. Наколиб він схотів ужити насильства, ми вас відвеземо до Героу. А зараз, не будемо гаяти часу і просимо вас показать покої, що їх ми маємо оглянути.
Дім був з сірого каміння, подекуди вже покритого мохом, і складався з головного павільона і двох крил, збудованих по обох боках у вигляді півкулі. В однім з тих крил всі вікна були понищені і забиті дошками, а западлий дах надавав дому вигляд руїни. Середня часть не була в кращому стані, але праве крило здавалося більш новим; фіранки у вікнах і блакитний клуб диму, що виносився з комину, вказували, що та часть будинку замешкана. Коло мура стояло руштування, мур був пробитий, однак не було жадного робітника. Хольмс перейшовся вздовж і вширш травника, що з рештою зле утримувався і з найбільшою увагою обдивився вікна зовні.
— Здається мені, що се вікно від вашого покою, вікно в середині від покою вашої сестри, а вікно, що є найблищим від головного павільона, належить до покою доктора Ройльот'а.
