Сторінка:Конан Дойль. Пестра стяжка (Львів, 1924).djvu/17

Цю сторінку схвалено

— Отже тримайтеся від мене далеко! — сказав він, виходючи великими кроками.

— Симпатичний, добродій, що й казати — засміявся Хольмс. Правда я не є таким велетнем, як він, але колиб він довше залишився, то переконавсяби, що стискання моєї руки дорівняється силі його долоні.

Кажучи так, він підняв залізний гачок і легко його випростував.

— Дивіться, люде добрі, що за зухвалість уважати мене за звичайного поліціянта! Ся подія додає цікавости усій справі. Хочу сподіватися, що наша клієнтка не відпокутуе за свою