— Доктор Грімсбі Ройльот, оф Стоок Морен.
— Дуже мені приємно — відповів Хольмс солодкавим тоном; — прошу вас ласкаво сідати.
— І думати о тім не хочу. Моя пасербиця була тут. Я стежив за нею. Що вона вам оповідала?
— Погода як на сю пору є якось дуже зимна — відповів Хольмс.
— Що вона вам оповідала? — заверещав скаженно старець.
— Казала мені, що крокуси в сьому році будуть дуже гарні — тягнув далі мій приятель.
— Га! значить ви не хочете мені відповідати — закричав наш гість приближаючись до нас і вимахуючи батогом. — Знаю вже тебе, лайдаче! Чув вже за тебе. Ти — Хольмс.
Мій приятель посміхнувся.
— Ти — Хольмс, що втручаєшся в чужі справи.
Мій приятель продовжував посміхатися.
— Ти Хольмс, чистильнік чоботів зі Скотлєнд-Ярду (бюро Льондонської поліції).
На сей раз Хольмс голосно зареготався.
— Ви мене цікавите. Але прошу вас ласкаво, як будете виходити, то добре зачиніть двері, бо ви наражаєте нас на протяг.
Піду зараз же, як оповім все, що маю в печінках. Забороняю вам втручатися в мої справи. Знаю, що панна Стоонер була тут: стежив за нею! Я дуже небезпечний для кождого, хто мені ставить опір. Дивіться, панове!
Він швидко підійшов до комина, взяв опаленою рукою гачок до грубки і зігнув його вдвоє.
