Однак перед місяцем давній мій приятель заручився зі мною. Називається він Ермітедж, Персі Ермітедж; є молодшим сином пана Ермітедж'а з Крен Уетер, близько Рідінґу. Отчим не ставив перешкод і ми мали на весні побратися. Два дні тому в західньому крилі нашого дому розпочаті реставраційні роботи і при тому виявилася потреба пробиття стінки мого покою. Тому я примушена була перенестись до покою, де вмерла моя сестра і спати на томуж самому ліжку, на якім і вона спала. Ви тілько уявіть собі мій переляк, коли минулої ночі я не сплю і думаю про нещасливу долю моєї сестри, а тут нагло посеред нічної тиші я почула легкій свист, а скорійше сичання, що було сиґналом її смерти. Зірвавшися з ліжка і запаливши лямпу, я оглянула цілу кімнату, але нічого не зауважила. Однакож через непокій, я не могла заснути, ледве наступив день я потайки взяла коней із заїзду „Під короною“, що знаходиться проти нашого дому і поїхала до Лєдергед, а звідти прибула сьогодні рано тільки щоби поговорити з вами і засягнути вашої поради.
— Добре зробили — відповів мій приятель.
Запановало довге мовчання, під час якого Хольмс, підперши підборіддя, вдивлявся в огонь комина.
— Дуже темна справа — сказав він нарешті. — В ній є багато незнаних мені подробиць, а перше як постановити що робити далі, я мушу знати всі деталі. Однак ми не маємо до страти ані жадної хвилі. Наколиби ми поїхали ще сьогодня до Стоок Морен, чи можна булоби оглянути ті покої, без відома вашого отчима.
