ранно оглянено мури, але ніде не знайдено ані найменшої щилини, дуже детально обсліджено підлогу, але також нічого не знайдено. Хоч комин був і широкий, але замикався на певній висоті чотирма міцними залізними штабками. Нема жадного сумніву, що в спальні, коли трапився випадок, нікого не було опріч сестри. Кінець-кінцем на її тілі не було жадного знаку насильства.
— А отрута?
— Лікарі звернули на се увагу, бо також мали підозріння на отруту, але нічого абсолютно не знайшли.
— Отже як ви думаєте, з якої причини вмерла ваша нещаслива сестра?
— Я переконана, що вона вмерла в наслідок перераження і нервового потрясення. Але, що її так вразило, не маю поняття.
— Чи були тоді цигане в парку?
— Були, їх завше там досить.
— А яку думку насувають вам ті слова о пестрій стяжці?
— Думаю зараз, що то тільки якесь то маячення, під впливом шалу, що його викликав переляк; здавалося мені, що може вона пригадала собі раптом циганів в парку, а кольорові хустки і стяжки, що носять їхні жінки, насунулі моїй бідній сестрі сей незрозумілий, дивний крик.
Хольмс похитав головою, як чоловік, що не задовольняється поясненням.
— Все се видається мені дуже таємничим. Прошу вас, говоріть далі.
— „Минули два роки, життя моє було до остатнього часу ще самітнійшим, як раніще.
