нутим пальцем прагне пробити стінку покоя доктора, але конвульсії її знову схопили і вона не управилася анічого вимовити.
Я вискочила в коритар, кличучи отчима і зустріла його в шляфроку в той мент, як він поспішно виходив зі свого покою. Коли ми вернулися до сестри, вона була непритомна. Доктор вляв в уста її коняку, надіслав по лікаря з села, але все було даремно. Життя поступово виходило з неї і сестра умерла, не повернувши до свідомости. Ось такий жахливий був кінець моєї укоханої сестри.
— Перепрошаю — сказав Хольмс — чи ви певні того, що чули свист і металевий відголос? Чи моглиби ви дати слово чести?
— Те саме питаня поставив мені слідчий суддя. Я переконана що чула, але може бути, що серед шуму бурі і еха, що лунало по старому дому, я могла помилитись.
— Чи ваша сестра була одягнена?
— Ні! На ній нічого не було, опріч нічної сорочки. В правій руці вона тримала рештку сірника, а в лівій пуделко з сірниками.
— Се доводить, що вона хотіла запалити світло і роздивитися по покою. То дуже важлива подробиця. Який же результат мало слідство?
— Слідчий суддя перепровадив його дуже детально, бо дивне і незрозуміле поступовання доктора Ройльот'а було добре відомо в цілім графстві; однак не пощастило викрити безпосередньої причини смерти. З мого свідчення виходило, що двері було замкнено внутрі; що до вікон, то вони мали старосвіцькі віконниці з залізними полосами, які замикалися що вечера. Ста-
