— Так, так! Я продав йому щось зі два десятки.
— Були се дуже добрі гуски. Де ви купуєте їх?
На моє превелике здивовання се питання викликало в купцеві вибух гніву.
— Кажіть — закричав роздратовано і підперся руками в боки — кажіть про що вам ходить, без жадних викрутів!
— Та я на річ! Хочу знати, хто продав вам тих гусей, яких від вас купив господар з під Альфи.
— Сього вам не скажу!
— Та мені не дуже про се ходить! Одного тільки не розумію, чому ви дратуєтеся з приводу такої дрібниці.
— Дратуюся! Ви би також дратувалися, колиб вам так дурили голову, як мені. Я заплатив добрі гроші за добрий товар і думав, що на сьому кінець! Та де там! Кождий приходить і питає: де гуси? Кому ви продали їх? Що коштує гуска? Людність так зацікавилася сими гусками, ніби нема инших на світі!
— Але я не належу до тих людей, які розпитують без причини, спокійно відповів Хольмс, Коли не хочете балакати про се, ваша справа і я не буду тоді закладатися. Однак уважаючи себе знавцем дробу, я заклався на пять шилінґів і твердитиму, що гуска, яку я їв на Різдво, вигодована на селі.
— В такім разі ви програли свої пять шилінґів, бо се був мійський товар!