Сторінка:Конан Дойль. Захований клєйнод (Львів, 1924).djvu/16

Цю сторінку схвалено

— А чи думаєш, що Генрих Бекер має звязок з сією справою?

— Уважаю його за цілком невинного. Він ані на хвилину не припускав, яку ціну має його гуска, ціну о багато більшу ніж колиб була уся зі щирого золота! Я докажу се тобі дуже просто, коли дістанемо відповідь на наше оголошення.

— А перед тим нічого не заміряєш робити?

— Нічого!

— В такім разі я піду зараз до своїх пацієнтів і поверну о годині, яку ти призначив в оголошенню, бо хочу побачити, як зясується ся заплутана справа.

— Буду радий тебе знову побачити. Обідаю о семій годині, здається буде печений фазан!

Я трохи спізнився і вже було пів на сему, коли я знов опинився на вулиці Бекер. Коли я підійшов, то побачив коло дверей, при світлі ліхтаря, досить високого чоловіка, убраного в шкоцьку шапочку і плащ, застебнутий по під самою шиєю. Він стояв і чекав. Двері відчинилися і ми увійшли обидва разом до покою Хольмса, який зараз же піднісся з фотелю і ввічливо привітав гостя.

— Очевидно пан Генрих Бекер, — казав він лагідно й весело.  Прошу сідати коло комину! Дуже зимно, а ви не досить тепло убрані. А, Ватсоне, приходиш в саму пору. Чи се ваш капелюх, пане Бекер?

— Так, мій.

Се був високий, кремезний чоловік, з великою головою і розумним обличчям, зі шпичастою,