Опріч увільнення пані, подбаю, щоб усе лишилося так, як було в хвилю мойого прибуття. Прошу, однак, не гаяти часу, бо не можемо залишити пана Едварда довший час на місці.
Стенлі Гопкінс.“
— Вже семий раз викликує мене Гопкінс, казав Хольмс, і кождий його заклик був цілком слушний. Сим разом я передбачаю забійство. — Думаю, що той пан Едвард не жиє.
— Так мені здається. Лист Гопкінса зраджує велике хвилювання. Не є се однак людина, що легко піддається почуттям. Припускаю, що в сьому випадку маємо справу з забійством і що труп залишено на місці, щоб ми могли його оглянути. Колиб се було звичайне самогубство, Гопкінс не викликавби мене. Що до увільнення пані, то напевно її замкнули в покою підчас злочину. Очевидно маємо справу зі спритними людьми, Ватсоне, за се свідчить сей прегарний листовий папір з гербами и монограмами. Припускаю, що наш товариш Гопкінс бажатиме усправедливити свою добру славу і… що на нас чекають дуже цікаві речі. Злочин доконано сьогодня в ночі, перед дванадцятою годиною.
— Звідки се знаєш?
— Подивився на розклад залізничної їзди і розрахував години. Перш за все повідомили місцеву поліцію; ся остання мусіла звязатися з льондонською поліцією. Гопкінс поїхав туди і звідти надіслав по мене. Се вже разом взяте вимагало протягу цілої ночі. Однак зближаємось до Числьгерсту і незабаром всі наші сумніви розвіються.
