Сторінка:Конан Дойль. Душогубство в Абей Ґрендж (Львів, 1924).djvu/29

Цю сторінку схвалено

і спитаю вас як чесних людей, що иншого міг я зробити?

— Мушу почати здалека. Здається, ви все знаєте, тому мусите також знати, що вона відбувала подоріж на „Ґібральтарі“, де я був першим старшиною. Вже від першого дня, коли тільки побачив її, я зрозумів, що на світі не істнує для мене инших жінок, опріч неї і з кождим днем подорожі я все більше кохав сю жінку, і не одну нічку перебув на колінах, цілуючи підлогу, на якій вона лишила сліди своїх стіп. Вона не була моєю нареченою, але поводилася зі мною так добре як тільки може поводитися жінка з чоловіком, в якому збудила велику симпатію. Але я не скаржуся, бо тільки я її кохав. Вона ж давала мені на заміну сердешність і приязнь. Вона була вільною жінкою, що до мене сього не можна було сказати.

— Повернувши через деякий час з другої подорожі, я довідався, що вона одружилася. Чомуж не мала того зробити і не мала обрати собі чоловіка, якого бажала? Я не міг їй сього закинути, бо прийшла вона на світ щоб тішитися з багацтва  Я не мав до неї жадної заздрости. Навпаки, мене потішало, що вона знайшла щастя в життю і не лишилася жінкою бідного моряка. Ось, як я кохав Мері Фрезер!

— Ніколи не думав я, що ще побачу її. Тимчасом призначено мене капітаном, а тому, що пароплав не був цілком закінчений, я мусів з залогою довший час чекати в Сиденгемі. Часто я ходив по околиці, коли то одного разу на дорозі зустрів Терезу Врайт — служницю. Вона оповіла мені всю правду за ню і за нього. Скажу вам