Хольмс звернувся до мене.
— Дай сигари. Запаліть, капітане, і заспокійтеся. Хиба ж би я палив так спокійно свою люльку, колиб уважав вас за звичайного злочинця! Вудьте зі мною щирим і відвертим і ми дійдемо до щасливого кінця. Остерігаю вас, однак, якщо пічнете авантурувати, згублю вас зараз же.
— Чого бажаєте собі від мене?
Хочу мати докладний опис подій останньої ночі в Абей Ґрендж. Застерігаю, однак, що оповідання мусить бути правдиве. Прошу добре зрозуміти мої слова і нічого не зменшувати й не додавати. Я вже стільки знаю, що колиб ви хоч на волос відступилися правди, подам знак своєю люлькою у вікно і тоді вами займеться замісць мене — поліція.
Моряк думав кілька хвилин, потім ударив опаленою рукою по коліну і сказав:
— Спробую! Уважаю вас за порядного чоловіка, що дотримує слова і тому хочу оповісти все як було. На вступі мушу однак сказати, що нічого не жалкую, нічого не побоююся і колиб другий раз трапилосяб мені щось подібного, то бувби тільки гордий з сього. Колиб сей негідник мав стільки голів як ґідра, то не вагаючися зрізав би їх по черзі! Але вона! ся бідна Мері Фрезер! Не хочу називати її бароновою Брекенстель, бо се назвиско є для мене прокляте! Коли подумаю тільки за те, що вона може наразитися на неприємности, стаю покірний і сумний. Бо нічого не прагнув в життю так міцно, як солодкого усміху на її обличчю. Однак… Однак… але що міг я зробити? Добре, тепер оповім вам цілу історію
