ваша справа. Для мене вона є штовчком для дальшої праці.
— Щож ви зробили після сього?
— Равдалів заарештовано нині рано в Ню-Йорку.
— До чорта, пане Гопкінсе! Але се мусить якраз свідчити за те, що вони не могли поповнити забійства в Кенті!
— Так, се є неприємний збіг обставин, пане Хольмсе. Але опріч Равдалів є ще инші банди, зложені з трьох осіб. Можливо, що тут якраз була така ще невідома поліції.
— Можливо. Щож ви думаєте далі робити?
— Ах! пане Хольмсе, не спічну поки не дійду до ядра сієї справи. Певно ви вже не зможете дати мені більше вказівок?
— Я вже вам дав одну.
— Яку?
— Підозрюю помилку.
— Якаж се може бути помилка? І чому?
— Чому? В сьому й є головне питання. Можу вам тільки порадити уважно дотримуватись моєї вказівки. Можливо незабаром переконаєтеся, що я не говорив безпідставно. Може ви пообідаєте з нами? Ні? В такім разі добра ніч і прошу нас повідомити, як піде далі справа.
Коли ми скінчили обідати і було прибрано зі столу, Хольмс вернув знов до сієї справи. Він запалив люльку і скинувши чоботи з насолодою грівся біля комину, де палав яркий вогонь. Нагло подивився на годинник.
— Чекаю на нові пояснення, сказав.
— Коли?
— Мусять прийти зараз, за кілька хвилин.