Там написав кілька слів Гонкінсові і віддав листа сторожу.
— Чи се закінчиться зле або добре, але мусимо дати вказівку нашому приятелеві Гопкінсові. Треба принаймні виправдати сю нашу другу візиту. Тимчасом не хочу йому оповідати цілої таємниці, бо уважаю, що нам треба по перше вступити до бюра „Аделяїд Совтгемптон“, яке знаходиться, оскільки не милюся, в кінці вулиці Пель-Мель. Правда, є ще друге сполучення між південною Австралією та Анґлією, але ми звернемося до найбільшого і найвідомійшого бюра.
Хольмс віддав свою візитівку і заразже директор бюра був до наших послуг і уділив потрібних пояснень. З тих пояснень виникало, що в року 1885 тільки один пароплав сього товариства прибув до Льондону і має назву „Ґібральтар“. Се був найбільший і найгарнійший пароплав. В списі пасажирів зазначена панна Фрезер з Аделяїди зі своєю служницею. Сей пароплав вертав тепер до Австралії і мусів зараз знаходитися десь біля Суецу. Старшини сього пароплава не змінилися до 1895 року і тільки перший поручник Джек Крокер був призначений капітаном і мав обняти командування над новим судном, під назвою „Бес Рок“, що мусило сими днями виплити з Совтгемптону. Сказали нам також, що капітан Крокер стало мешкає в Сиденгемі і що правдоподібно прибуде нині, для одержання вказівок на довгу подоріж. Якщо потрібуємо, можемо зачекати на нього. Для Хольмса розмова з капітаном була непотрібна, бо він хотів тільки довідатися за минуле і вдачу сього чоловіка. В па-
