хотіли обдарувати мене своїм довіррям, то легко моглиб переконатися, що я є вашим щирим приятелем.
— Чогож ви хочете від мене?
— Прошу сказати мені саму правду.
— Пане Хольмсе!…
— Високоповажана Пані! Тут ніщо не допоможе. Може ви вже чули за мене і за мою незаслужену славу. Отже цілу сю свою славу ставлю в сей мент на карту і тверджу, що вся історія, яку мені ви оповіла, є вигадана.
Пані і служниця дивилися перераженими очима на Хольмса.
— Безличний чоловіче! Крикнула Тереза. Як смієте закидати моїй пані брехню!
Хольмс встав спокійно з крісла.
— Ви не маєте більше нічого сказати мені?
— Я вже все сказала.
— Подумайте над сим. Буде значно краще, коли ви говоритимете зі мною зовсім щиро.
Баронова задумалася, очевидно вагаючися. Потім її обличчя якось дивно витягнулося і вона сказала:
— Я вам оповіла все, що знаю.
Хольмс взяв капелюха і знизив раменами.
— Дуже мені шкода, сказав він і не кажучи більше ані слова, попровадив мене до виходу. В парку знаходився великий став і до нього попрямував мій приятель. Став був покритий ледом і тільки в одному місці був вирубаний отвір для лебедя, що самітним жив у своїй будці. Хольмс подивився в отвір і пішов далі до греблі.
