Сторінка:Конан Дойль. Душогубство в Абей Ґрендж (Львів, 1924).djvu/2

Цю сторінку схвалено
Душогубство в Абей Ґрендж.
 

Одного зимового вечера я лежав ще в ліжку, коли хтось зявився передо мною і наглим рухом стягнув з мене ковдру. Цілком природно, що я скочив на рівні ноги.

Передімною стояв Хольмс. В руці тримав свічку, що освітлювала його обличчя, на якому я перечитав, що трапилося дещо важливе.

— Вставай, Ватсоне,  сказав. — Ходім на полювання. Не відмовляйся! Одягайся швидче!

По яких десяти хвилинах ми вже їхали фіякром до залізничого двірця Черинг Крос. Вулиці були порожні і через густу мряку, сю славетну льондонську мряку, пробивалися перші проміння розсвіту.

Хольмс мовчки загортався в свій плащ, я йшов за его прикладом, бо було зимно і ми мали порожні шлунки. Тільки вже на двірці ми випили по шклянці гарячого чаю і коли увійшли до окремого переділу потягу, що мав нас завезти до Кенту, розімкнулися уста Хольмса.

Шерлок витягнув з кишені лист і перечитав:

„Абей Ґрендж, Мершем Кент.
3 годині 30 хвил. рана.

Любий пане Хольмсе! Дуже мене втішилоб, колиб ви негайно прибули, щоб допомогти мені у випадку, який мені здається дуже загадковим. Є то один з тих випадків, що ними ви цікавитеся.