— Уважаю, що буде краще, коли я сам вас відвезу до Хольмса.
— Буду вам дуже вдячний.
— Зараз же пішлемо по візника і приїдемо до нього в саму пору, щоб разом поснідати. Чи вистане вам сил?
— Цілком. Не буду мати спокою, аж поки не оповім своєї пригоди.
— Тоді я негайно посилаю служницю по візника; за хвилю верну до вас.
Я побіг на гору і там в коротких словах оповів жінці все, що сталося і за пять хвиль вже сидів з моїм новим знайомим на візку.
Шерльок Хольмс був в їдальні, курив люльку і читав в Таймс'і відомости про злочини, що їх пороблено у ночі. Нас приняв дуже сердешно і запросив до снідання. Коли ми скінчили снідати, мій пацієнт вигідно сів на канапі; Хольмс підклав йому подушку під голову і поставив шклянку води з коняком.
— Здається мені, що ваша пригода, пане Гетерлєй, не була звичайна, — сказав він. Прошу вас оповісти все як найдокладнійше.
З тими словами Хольмс сів у фотель.
— Перш за все мушу подати вам — розпочав наш новий приятель — що я не жонатий і сам винаймаю ціле помешкання в Льондоні. Я — інжинєр; на протязі семи років, що служив в більшій фірмі, я набрав досвіду в свойому фаху.
— Коли перед двома роками вмер мій батько і полишив мені досить значну спадщину, я поста-
