Зі всіх тяжких карних справ, що їх довелось розглядати мойому приятелеві Шерльоку Хольмсові, тільки дві він одержав за моїм посередництвом. Перший випадок дотикався пальця Гетерлєя, другий вибриків полковника Уорбертона. Остання справа була для талановитого детектива без жадного сумніву дуже вдячним завданням. Натомість вже самий початок першої з них так дуже заповідав, а цілий перебіг був таким міцно драматичним, що на мою думку він найбільше надається для оповідання. Однак мушу з гори зазначити, що високий дедуктивний талан мойого приятеля виявився тут значно менше і взагалі мав невеличке поле до ділання. Ся історія, як і всі инші сензаційні відомости, обійшла всі часописи, однак оповідання на яких-небудь пів сторінки друку безперечно справило на читачів далеко менше вражіння, як цілий її перебіг у всіх детайлях.
Було се літом 1889 року, скоро по мойому одружінню. Я знову повернув до приватної практики і очевидно вже не мешкав разом з Хольм-
