Ледви він вимовив сі слова, як ми поспішно подалися в бік пожежі. Незабаром ми побачили перед собою великий білий будинок, облитий морем вогня. Зі всіх дверей і вікон неслися снопи червоного полумя.
Три пожарних машини даремно пробували згасити розбурхане живло.
— Так, се тут! — закричав Гемерлей з гарячковим хвилюванням. Ось там, на клюмбі рожевих кущів я лежав, а ось з того вікна вискочив.
— Ну щож, — зауважив Хольмс — принайменше ви помстилися. Без сумніву роздушена лямпа запалила деревляні стіни гідравлічної машини. Уважайте, пане інжинєре, чи не буде в натовпі ваших приятелей з минулої ночі, хоч треба скорше припустити, що вони зараз десь за кількасот миль звідси.
Се припущення Хольмса знайшло повне підтвердження, бо до сьогодняшного дня не натраплено на слід гарної жінки, злодія німця і похмурого анґлійця. Один з селян оповідав, що того самого ранку, ще перед світом, він бачив віз з кількома людьми і великими пакунками, що направлявся у бік Рідінґа. Се був одинокий слід збігців. Навіть Хольмсу не пощастило розвязяти сю загадку. Пожарна сторожа була не мало здивована особливим урядженням того будинку і се здивовання дійшло до найвищого степеня, коли на рамі вікна вони знайшли свіжо відрубаний палець. Ледви під вечір удалося згасити пожежу.
Дах вже до того часу спав, а цілий будидинок остільки був зруйнований, що лише кілька
