лежить в мойому маєтку, зібрати в такий спосіб гроші і купити за них землю сусідів. Отже довший час я се роблю, уживаючи при роботах гідравлічну прасу. Як я вже говорив, ся праса зіпсувалася і я хочу засягнути вашої ради. Тепер, коли я вам оповів, ви мусите зрозуміти, як треба це держати в тайні. Ось тому я взяв з вас слово чести. Сподіваюсь, що ви тепер зрозуміли цілу справу?
— Зрозумів — сказав я — одно тільки мені незрозуміло, як ви добуваєте валькнерську глину за поміччю гідравлічної праси, коли її треба копати, як і кожду иншу глину.
— Ах — сказав він, знеохочено — ми маємо власну систему. Ми прасуємо глину, як торф у формі цегол, щоби потім можна було легше, не викликуючи підозріння, відтранспортовути її. Але се вже не відноситься до вас. Ось, бачите, пане Гетерлєй, я вам відкрив цілу тайну і спускаюсь абсолютно на вашу порядність.
З сими словами він встав з місця.
— Чекаю на вас в Ейфорді об 11-тій годині.
— Буду точно.
— І нікому ані слова!
Ще раз подивився на мене з підозрінням і вийшов.
— Коли я залишився сам, почав міркувати над запрошенням. З одного боку я був задоволений великим гонораром, що перевищував принаймні в десять разів той, який би я зажадав. З другого боку заховання мого клієнта не ви-
