Нехай небо вибачить мені брехню, але сі слова мимоволі набігли мені на уста.
— Чи вистарчилоби вам пятьдесять фунтів стерлінґів яко заплата за працю одної ночі?
— Звичайно.
— Кажу за одну ніч, але булоби справедливіше говорити за одну годину. Хочу засягнути вашої ради з приводу гідравлічної праси, що перестала добре функціонувати. Колиби ви знайшли хибу, я вже легко мігби її усунути. Що ви думаєте з приводу сього замовлення?
— Відносно до винагороди, яку визначуєте, се замовлення видається мені догідним.
— Воно і є таким. Тільки бажавби, щоб ви прибули останнім вечірнім потягом.
— А куди саме?
— До Ейфорда в Беркширі. Се маленьке місточко на межі графства Оксфордшир, менше більше сім миль від Рідінґу. Тим потягом ви прибудете о 11-тій годині вечера зі стації Педінґттон.
— Се булоб дуже добре.
— Я по вас приїду бричкою.
— Хиба ще треба їхати кіньми?
— А треба, бо наш маєток лежить від залізничої стації на добрих сім миль.
— В такім разі на місце ми прибудемо близько півночи. Правдоподібно, що мені доведеться ночувати?
— Прошу вас не турбуватися. Ви можете вигідно переночувати у мене.