степах новоросійських жили колись наші предки запорожці і як вони утратили ту землю, що вони її „своєю кровію поливали, своїми кістками городили“.
На превеликий жаль, я не можу подати повних звісток про се, бо наші історики здебільшого росповідають про військовий устрій та про військові справи запорожців, а менше всього про їх побут та про домашні роспорядки. Се сталося певне через те, що хоч між запорожцями було багато письменних людей, були навіть і такі, що знали латинську мову і всю тогочасню книжну премудрість, а проте вони не мали писаних законів, в житті своєму вони правувалися тільки своїми зпокон віку виробленими звичаями, той не засталося нам од їх таких документів, по котрім можна було-б з певностью уявити собі усі сторони запорожського побуту. Найменш од усього ми маємо звісток про земельні роспорядки у запорожців, а як для нас тепер це саме цікаве, то я посилкуюся зібрати і звести до гурту хоч і ті невеликі числом, аби лиш певні звістки, які маємо про се у істориків Запорожжя, переважно у Скальковського, Еварницького та Багалія.
