10 літ, з 1774-го по 1784 рік, роздано було панам із запорожськіх земель всього 4,470,302 десятини землі, себ-то трохи чи не половину всієї землі запорожської, котрої, як ми знаємо, було коло 10,000,000 десятин. Алеж і після того ще довго роздавалася панам запорожська земля. Так в 1803 році велено було наділяти штаб-офицерам по 1000 десятин, а обер-офицерам по 500 десятин в Катеринославській губ. Отак трохи чи не вся земля запорожська попала в панські руки і хіба лиш невелика частина сіх земель досталась хліборобам. Тож історик мав право сказати: „Насытишася сыновъ и оставиша останки младенцемъ“ (Псал. XVI ст. 14). А сі „младенці“ — козаки, тиняючись без притулку по своїх степах, з тяжким жалем співали:
„Ой, ви князі, ой, ви дуки,
За вами всі степи, всі луки,
Нігде нашому брату стати
І коня попасти“.
О. Стороженко переказує оповідання одного запорожця, як він з курінним отаманом Прокіпом Івановичем через кілько тижнів після зруйновання Запорожжя пішли шукати долі: „На треті сутки — каже він — дійшли ми до
