Сторінка:Комаров Про запорожські вольності 1907.pdf/26

її всі вони доводять, що запорожці дивилися на землю, як на добро всенародне, котре належить цілому війську запорожському і через се ніхто у їх не мав землі на праві особистої або приватної власности. Відомий знавець Запорожжя професор Еварницький каже, що вся земля запорожська належала цілому війську, але він додає: „это не исключало однако возможности и частной собственности“. Одже певних доказів на се ми не бачимо. Коли б справді на Запорожжі було право приватної власности земельної, то зостались би які небудь документи (квитки, росписки то-що) або які инші свідоцства, котрі доказували б нам перехід землі від одного власника до другого тим або иншим способом: даром, куплею, заставою і т. д. А тим часом не лишилося ні одного документа і ні одної звістки, котрі б свідчили про такий перехід землі. Коли запорожці приймали до себе якого новака, то, показуючи йому місце в куріні, яке він мав заимати, вдовш три аршина, вони йому казали: „От тобі і домовина! А як умреш, то зробим ще коротчу“ і сим ніби зарані оповіщали, що ото тільки і буде його земля, що для могили. Разом з тим ми бачимо, що всією землею