Сторінка:Комаров Про запорожські вольності 1907.pdf/14

1709 року сталася запорожцям така пригода, що вони трохи було не утратили своєї землі. А сталось се так. Запорожжя, як і вся Україна наша, жило колись вкупі з Польщою під орудою одного Короля польского, та тільки так, що кожна країна жила по своїм правам і сама порядкувала своїми справами громадськіми, а потім полякам заманулось завести у нас свої порядки і навіть привернути нас до своєї віри. От із сього зчинилася велика колотнеча і повстання на Україні, котре закінчалося тим, що гетьман украінський Богдан Хмельницький, зібравши під свою оруду усїх козаків украінськіх і запорожськіх, не раз та й не два побив поляків, визволив народ з під польского панування і всю Україну, а разом з нею і Запорожжя привернув до Россійського царства, що звалося тоді московським. Приєднання це сталося в 1654 році і на таких умовах, що Україна разом з Запорожжям зберегала свою автономію, себ-то право жити по своїм законам і звичаям і самім орудовати усіма̀ громадськими справами. Та не завше се право України шанувалося московським урядом і се виклика̀ло в народі рѐмство і навіть думки про те, щоб відчахнутись від