Сторінка:Комаров Про запорожські вольності 1907.pdf/13

ського уїзду в Таврії вниз від г. Олешок, частину Ростовського і Таганрогського округів в Донщині і частину Озюмського уїзду Харьківської губ. коло села Барвінкова Стінка. Головне місто на Запорожжі був город Січа — столиця Запорожжя, де жив Кошовий отаман з старшиною і все січове товариство, не жонаті козаки, що завжди були на поготові до війни; се все звалося ще Кош запорожський; вся ж остання земля запорожська поділялася на вісім округів, що звалися у запорожців паланками, як от тепер уїзди, де жили жонаті козаки і всі ті, хто хотів займатись господарством, звали іх зімовчаками, бо жили вони по селах та по зімовниках, як звали запорожці свої хуторі. В останні часи на Запорожжі було сел 64, зімовників або хуторів, де було по скільки хат, часом 3–4 хати, було до 4000 і окрім того, скрізь по степам запорожським було скільки тисяч бурдюгів. Се були землянки, де подорожні люди знаходили собі притулок від непогоди, а часом і від татарів, коли вони иноді гасали по степам запорожськім. На всім оцім широкім просторі людей було всього коло сотні тисяч чоловік, тож з цього вже можна бачить, що скрізь на Запорожжі було просторо і вільно усім.