І у вертепі творять Эго волю.
Пастирі Му грають, Христа витають
А віл боіть ся, осел трясеть ся.
Волхи Царя витали, як Го пізпали.
А Ірод лютий з того смутив ся.
Що Цар предвічний на сьвіт родив ся.
Діти стинаэ, кров проливаэ,
Матеря плачут, люту смерть бачут
На Христа зраду думаэ, і меч ладнаэ.
А ЙосиФ старець Марію піймаэ,
І до Эгипту з Христом утікаэ.
Марія тулить, Дитя голубить,
Ангел пильнуэ, дорогу простуэ,
А Ірод іде на віки в пекольні муки.
Іроде безумний, вічно погибай!
Ти, Царю роджений, всіх нас утішай.
Ти наш Учитель, і покровитель,
Ти наша радість і наша сладість!
Благословенія Свого подай нам много.
Тому-ж к вертепу всі поспішаймо,
Народженому враз заспіваймо,
З пастирми заграймо,
В гусла ударяймо
І возвеселім ся,
З царми поклонім ся,
Щоб тут перебути і в небі бути.
