Ця сторінка вичитана
***
На сьогодні немає вітчизни
Україна лиш згук, парадокс.
На похиленій гілці шипшини
тихомрійно зігнулась в парость.
У прийдешности край мій привабний.
На долоні блакитних хотінь…
— дикий вигук луна несугарний,
а навспражки то тінь.
Історичні події величні
і славетність хоробрих чубів.
Сьогочасні ж картини безлиці
і немає штукарських майстрів.
Запалають вогні фиміямні
од світильників прагнення мас,
буде край мій цвісти у буянні,
буде край мій як зоряний чар.
І тоді Україна велична,
та країна, де блакитний всхід.
Це ж моя батьківщина!
Це ж могутній прокинувсь нарід!
У прийдешності витвір мистецький,
Україна свобідна од пут!
…На сьогодні ж, що в казці біблейській
на ріках проливаєм сльозу.
