Сторінка:Коляда Г. Futur-extra (1927).pdf/30

я цілую тебе курчасту
і зубчастую тінь зіниць.

Тільки біль у ранкових травах
на кулях росянових звис.
Ах, яка невимовная рана
що на землю я цю появивсь.

---

^**^*

Я ночами цілую глибінь
розпачливий крик бурунів,
золотою дратвою зшита тінь
од моїх опечалених вій.

Як б'ється пульс з зідханням
подиха пурпурних уст —
вчуваю тендітним дітканням
пелюстками рожевих рук.

У місяця коси злотави
мов людяний роспатланний сум:
славлю день, сонце, трави
славлю міста розгойданий рух.

Люди! Палка і екстазна
пісня людського життя!
Ах, невимовная казка
пити життя до кінця!

---