Ця сторінка вичитана
|
Червоні Ченці з свічками в руках, |
***
Страсті блакитні локони
я цілую — чи сон це.
Вітер гойдає верхів'я сосон
й забінтоване хмарами сонце.
Взриваються мислі цистерни
в полум'ї шукання
і вихори рвуть стери
наших душ блукання.
Обсервуємо землю оком
і бувають ріжні об'єктиви.
Сміх та радіння соком
дзюркає з нашого вим'я.
Балансую на лезі бритви
нашої людської дороги —
чи впіймаю, чи злізу на линви
ішшого сонця злотроги.
То сосон розгойдані віти
за обрій ідуть ешалонами…
Кричіте! Кричіте! Кричіте!
Взриваючи серце бомбами.
