Ця сторінка вичитана
***
Зажурений тополь як тінь
не шолохнеться, мріє і снить
я ж не тополь, не тінь, але кінь,
що у путь, у дорогу стремить.
Набридають і фарби і пах
однієї країни і місць
я волію жбурнути снопа
із блискавних гнівних блискавиць.
І на аеро, авто, експрес
навантажу створіння своє
мов багаж, що не знав адрес,
мов Голандець Літучий без меж.
Набридає, мов редька, глитать
гомін пишний родимих земель,
я піду, я піду мандрувать
і шукати прекрасних очей.
Буду в полі я схил цілувать
буду з зорями дружний як ніч,
остогидли і запах і чар
однієї країни і місць.
