Я поет в екстазі і риданні,
як народ Вкраїни голубий.
Я люблю свій край коханий
мій чарівний, любий і смішний.
Я любов свою розсипав в злоті згуку
кожен крик мій — роспач флейт,
тетиву пісень на чорну руку
я спускаю сміливо з очей.
Так і дні у лютій долі
рву у инших й мну,
як за хвіст коней ловлю у полі
й по під пузом мчу.
Я жбурляю сміх
і зневаги жах,
мов стьобне батіг
з виляском чабан.
Вам, вам усім
братам і сестрам
ночі цієї, в сні
буде едемно.
Вам, вам усім
я осіяю ліжко
запахом ніжних квіт
цілуючи ніжно.
