А у небі в ніч
під паровозів крик
місяць — блід
хмарами стриб.
Цап з бородою тупає
козів турукає…
Цап з бородою хвіст підняв
— місяць засяв.
|
Ріки, лийтесь в озера
з човнами на спинах,
сьогодні вантажиться ера
голубого крика.
Сонце моє розірване,
як вітер афішу
і хочеться гнівно
вам… Вам, імено.
|
На кожнеє вухо
я ковтками сонце.
Місяць я між ноги
Кінджал криворогий.
На кожную цицьку
я синь небесяну
— клоне теплу пичку
вітер забуянин.
