Балони мрій. Балони мрій. Зірвались у височінь. Кублясті вихрива промінь розкидались струмочні. Дівчина глянула в пітьму очей моїх сумирних. І день пожежами торкнув. І я — мов дріт, загув — прогув у тонах переливних.
Локомотива огні: то очі і брови в чорному жінки з мармуром рук. Крик перед смертю останній і довгий викинув гуркітний брук. Троянди! Троянди! Кричали торговці, панни купляли пурпур і пах… У вальсах кружляли радіомовці, харкав у гуму радіо-танк. І було так тоскно, мов з Азії гуни мчались на „Бенцах“, шикуючись цим. А десь у степах, у кобилячі руни місяць заплітував цинк. Локомотива огні: то очі і брови в чорному жінки з мармуром рук.
