Взяв-би
серце своє вийняв,
у магазині
виставив-би —
дивіться!
Як кров безвинно
точиться вимпелами.
Як порив пульсує невпинно
і як поранений орел
пориває!
Так моє серце
електромагнітнено
сонячну спеку
ковтає.
Зазирайте-ж, одвічні мандрівники,
у лабірінти серця,
я виставив його на вітрині
у магазині „Футур-Екстра“
Тільки не плюйтесь й не смійтесь,
бо битися буду.
Гей, хто осмілиться тронуть?
Виб'ю всі зуби!
Ви,
лисі, катаральні поети анемії
не квохчіть,
