Вперед поніс її буланий
по полю, степом, через яр…
На хмарах сонце у цимбали
і небо — чорний барабан!..
Молонья вдарила. Тарахнув
страшенний грім тоді…
І кінь під Лізою шарахнув
і сам, без вершника побіг.
Упала Ліза непритомна
в траву високу і м'яку…
На груди звисла коса чорна
і кільця кучерів повз вух.
В цей час проходить Данько, перевдягнений на коваля. Він бачить Лізу, що лежить непритомна на траві. Данько нахиляється до неї, прислухається до серця й шукає пульса. Вона жива! Ліза прокидається і здивованими очима, в яких стоїть і жах і цікавість, дивиться на Данька. Данько, захоплений її красою, дивиться на неї зачаровано… Він допомагає їй встати, приводить коня й садовить.
Данько пішов у глиб лісу, ні слова не промовивши, а Ліза довго дивиться на нього, аж доки він зникає з її очей.
42
