Цю сторінку схвалено
Ще й досі на вигонах стоять вітряки і сиві мірошники існують… Приїжджають дядьки з підводами збіжжя, щоб перемолоти на борошно. Випивають по чарці і оповідають цікавих казок.
Не раз вітряк гойдає крила
і креслить круг вітрів,
не раз весна обличчя золотила
і цілувався сміх.
Літа минають, як з тополі
спадає лист і знов шумить…
Або — похапцем рвуть у горі
з календаря листки.
Іванна — це ж така чудесна дівчина!
Статурна дівчина Іванна
на все село краса!
А розцвіла немов троянда,
і довга чорна коса.
І шлють сватів багатії
із хлібом, сіллю до батьків,
та їм усім один одвіт:
і хліб і сіль назад беріть!
І, натягаючи картуз,
назад свати на конях пруть —
вони одержали „гарбуз“
в красавиці із рук.
36
