попа Стефана Теслевцьового із XVII. в. (порів. І. Франко: „Карпаторуське письменство“, стор. 44 — 55) або Ужгородський Збірник, віднайдений мною в Ужгородській духовній семінарії.
Такі Учительні Євангелії та Збірники показують обізнання іх авторів із гомілєтичною літературою західної Європи та з такими Збірниками, як „Speculum Exemplorum Magnum“ або „Gesta Romanorum“ — а з другого боку з Учительними Євангеліями та иншими церковними і моралізаторськими книгами, також і друкованими книгами Галичини, Волині та Придніпрянської України. Вони містять у собі неоцінену скарбницю матеріалів до історії апокрифічної літератури, що плила до нас із джерел південно словянських особливо болгарських, візантийських та орієнтальних.
Тут належить і такі твори, як збірник заговорів з р. 1707 (порівн. Петров, Живая старина — 1891 V.) або „Богословіє“ Митра Попа зр. 1778.
Боротьба православної церкви з протестантизмом з одного боку а з римським католицизмом з другого, проявилася і в підкарпатських рукописних памятниках.
Виразні сліди протестантизму бачимо, як було сказано, в Нягівськім Учительім Євангелію.
Полємічні твори знані під іменем Михайла Оросвеґувського Tractatus contra latinos et graeco-catholicos“ (1612 — 1681), що зберігалися до недавна в Ужгородській єпископській бібліотеці в невідомий спосіб затратилися. Инші його писання як „Пять словес“ збереглися в Н. Т. ім. Ш. у Львові.
Михайло Оросвеґувський, се, як догадується І. Панькевич, се той самий автор, що знаний під іменем Михайла Теодула як автор твору „Оборона вѣрному чловеку“ (1692 — 1697).
Твори ті а особливо „Пять словес“ показують, що автор іх був обізнаний із сучасною полвмічною українською літературок і цитує Лексикон Памви Беринди зр. 1627 „Маргарит“, виданий в Острозі, 1595, „Діоптру“ ігумена Віталія, видану в Євю 1612 р. „Літос“ Петра Могили і инші. Се в знов дальшим доказом тісної звязи Закарпаття із культурним життєм инших українських земель.
Для потреб церковно релігійних переписувано на південному Підкарпаттю чи мале число творів, що появилися друком в Галичині, Волині та на Придніпрянській Україні.
До найпопулярнійших належить неперечно „Зерцало Богословія“ Кирила Транквіліона Ставровецького, яке переховалося
