сучасною ґрупою малоруською.“ В пізнійшій своїй студії під наголовком „Краткій очеркъ исторіи малорусскаго (украинскаго) языка“[1] висловлюється він про се питаниє ось як: „Ми повинні в найбільше рішучий спосіб відкинути думку про се, що Київщина була в старовину заселена не предками сучасних Малорусів, а предками сучасних представників других руських народностей. Шукати в X.—XI. в. над Дніпром Великорусів представляється річею зовсім безхосенною, бо великоруська народність є нового походження“.
„Виходить з цього, що Київщина й Переяславщина могли бути на початку нашої історії населені лише південно-руським, инакше малоруським племенем, котре сиділо взагалі по цілій Наддніпрянщині по обох берегах Дніпра“
Так отже теорія Поґодіна і Соболєвського є в науці остаточно зліквідована.
Старинна українська етнічна теріторія не змінювала отже свого колишнього корінного українського населення і відповідає, з виімком розмірно незначних пограничних пересунень, основним областям нинішної української етноґрафічної території, на якій гомонить українська мова. Деякі значнійші пересунення відбувалися в її нутрі, між українськими племінними ґрупами.
Окремими, не все рівнобіжними шляхами, що в головному напрямі чимраз більше до себе зближувалися, доки майже не зєдналися, ішов розвій устної мови українських народних мас від мови нашого письменства.
Історію живої народної мови можемо приблизно пізнати на основі розсліду й порівнання сучасних її діялєктів і говорів з їх слідамн в письменських памятниках.
Чудовою красою, мало затемнюваною в пожарах війн та в тюрмах чужої кормиги — ясніє українська жива мова особливо в коллєктивній творчости, в устній народній поезії. В [ній переховалися кришталі народної творчости протягом більше як десятьох століть, а значна їх частина сягає далеко в старовину поза ті часи, з яких маємо письменські памятники нашої мови, в той період життя нашого народу, коли наші предки співали пісні в честь богів у ріжнородніх формах, солярного, люнарного та взагалі космічно-астрального культу.
Колядки, щедрівки, пісні купальні і деякі русальні, частина пісень весільних, деякі балляди з слідами анімізму, значна пайка похоронних голосінь і цілі циклі казок мітичних та з обсягу звіринного епосу, особливож їх архаїчні віршовані рефрени пе-
- ↑ Украинскій народъ въ его прошломъ и настоящемъ, Петроград 1916 стор. 688.)
